Чому ми не вміємо говорити «НІ» на роботі?

Більшість з нас, кому зараз тридцять, сорок чи п’ятдесят, були виховані бути «хорошими». Це означає – слухати інших, не говорити те, що ми насправді маємо на увазі, а просто посміхатися і терпіти. На пострадянському просторі ми були виховані в дусі прикусити язика і думати, що хороші речі приходять до тих, хто чекає. У робочому плані ми також маємо трохи почекати, посміхатися і терпіти, думаючи, що радість, розслаблення і досягнення наших цілей прийдуть самі собою. Ми можемо застосувати цей менталітет і до наших стосунків, звичок чи болю, спричиненого станом здоров’я. Я, звичайно, перебільшую, але часто в житті наші колеги, друзі та кохані спрямовують нас на той шлях, який проклали для нас наші батьки і який є типовим для нашої нації.

Візьмемо приклад з роботи. Ми працьовиті, організовані, справедливі, завжди готові прийти на допомогу, за що нас любить наш керівник. Він чи вона завжди пам’ятає про нас, коли з’являється більш складне завдання, де ми маємо діяти відповідально. Навіть якщо це буде груповий проєкт, наш керівник часто обирає нас, бо знає, що ми не будемо ставити зайвих запитань, відговорюватися чи навіть виправдовуватися. Це призводить до купи роботи, електронних листів без відповідей, а наші звичайні завдання стають все більш і більш нестандартними. І з кожним днем ми все більше втомлюємося, відчуваємо озлоблення, стрес і перебуваємо в поганому настрої. Нас починає роз’їдати біль відповідальності, тому що ми не вміємо або не хочемо казати «НІ».

Насправді сказати слово «НІ» не так просто, як просто написати чи прочитати про це. Перше, що потрібно зробити – це відчути і розпізнати відчуття дискомфорту, відчуття пастки, а потім щось з цим зробити. Сказати «НІ» також означає вміти пояснити свою ситуацію та свої почуття іншим у чіткій та зрозумілій формі.

Насамперед, ми маємо спитати себе, де наші межі, коли йдеться про взяття на себе додаткових обов’язків. Ми всі маємо різні можливості, різний рівень енергії та здоров’я, способи боротьби зі стресом, що змушує нас по-різному діяти в одній і тій же ситуації. Для того, щоб уникнути перевантаження, втоми і напруги, нам потрібно знати свої межі в роботі та відносинах.

В першу чергу потрібно подбати про себе і сказати «НІ» новим зобов’язанням у своєму розкладі. У добі є лише 24 години, які слід розподілити на роботу, спілкування та відпочинок. Якщо години, призначені для роботи, занадто часто переносяться на інші частини вашого дня, це може призвести до синдрому емоційного вигорання в довгостроковій перспективі. На щастя, комп’ютери не знають терміну «вставити нову годину».

Вам точно варто вчасно сказати «НІ» своєму керівнику. Це означає не чекати до останнього моменту, коли завдання вже мало бути виконане, або коли ви відчуваєте, що ось-ось не впораєтеся з усіма своїми зобов’язаннями. Коли ви усвідомлюєте, що досягли своєї межі, й бачите, що ваш керівник заходить до вашого кабінету з новим завданням, ви маєте сказати йому або їй, що зараз у вас немає часу, або вам доведеться відкласти одне з ваших поточних завдань на більш пізній термін. Ви можете показати своєму керівнику список проєктів, над якими ви зараз працюєте.

Ви маєте чітко повідомляти про хід своєї роботи. Сказати «НІ» не означає відмовитися від завдання. Перед тим, як остаточно відмовитися від завдання, обов’язково чітко повідомте про свої робочі проблеми, а також проінформуйте свого керівника про кроки, які ви вже зробили і які ви ще зробите. Інформування керівника про поточний стан справ допоможе вам і вашому керівнику підтримувати контакт. Це допоможе вам розставити пріоритети між робочими завданнями, а також залишатися в курсі очікуваних цілей і термінів виконання.

Не варто чекати, поки вас завалить роботою, що закінчиться лише синдромом вигорання або якимось іншим станом. Дійте сьогодні, дійте для завтрашнього дня. Для нового і здорового робочого дня.

Вміти сказати «НІ» означає, що ви вмієте встановлювати кордони для себе та інших